Музичне життя України свідчить про зростання уваги громадськості до філармонійно-концертної справи. Духовне оновлення «постмайданної» країни ставить якісно нові вимоги до ролі філармонії у системі художньої культури сучасного суспільства. До того ж «комп’ютерна революція» створила цілком нову інтелектуальну реальність, що також впливає на комунікаційні процеси в сфері музичного мистецтва.


На думку фахівців, виявом новітнього модусу музично-виконавської та концертно-просвітницької діяльності є Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм.

Пропонуємо розмову з генеральним директором — художнім керівником цього центру Сергієм ТЕРЕБУНОМ.

 

— Створений 2000 року, наш колектив мусив вирішувати низку проблемних питань. Зокрема: чи виконує сучасна філармонія свою головну просвітницьку місію? Що визначає художній рівень концертних програм, особливо естрадних? Чи організаційно-художні засади нашої діяльності відповідають зростаючим вимогам слухача? Чи є організаційно-правова база для підтримки тих, хто пропагує народну музику, музичну класику, зокрема українську? Як конкретний суб’єкт філармонійного процесу використовує свої організаційно-творчі можливості для утвердження свого основного призначення? Того призначення, що закладене в самому терміні «філармонія» (від грецького люблю + гармонія).


— А чому ці питання постали саме у 2000-му?


— Бо вже у 1990-х роках стала очевидною криза гастрольно-концертної діяльності. Тоді істотно зменшилися дотації на філармонійну справу. Практична ліквідація планово-дотаційної системи організації гастрольно-концертної діяльності та ліквідація об’єднання «Укрконцерт» негативно вплинули на цю сферу по всій країні. Недостатня насиченість концертного середовища вплинула на смаки слухача — він втратив інтерес до класичної музики і переорієнтувався на розважальну масову культуру, різноманітні комерційні шоу.


— Отже, ці питання стали орієнтиром подальшої діяльності центру?


— Так, на цій основі ми почали структурування професійно-музичного процесу. Були створені окремі структурні підрозділи музично-виконавчої сфери: духовий оркестр, камерний хор ім. Д. Бортнянського, оркестр народних інструментів «Гармоніка», симфонічний оркестр «Філармонія». Затим названі колективи було зведено в єдину концертну установу — комунальне підприємство «Обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм» зі своїм статусом і матеріально-технічною базою.


Саме на цей час припало широке нарощення підготовки мистецьких кадрів навчальними закладами області, передусім Чернігівським музучилищем ім. Л. М. Ревуцького.


Пошуку альтернативних форм поширення музичного мистецтва за нових умов сприяла наявність у регіоні висококваліфікованих музичних кадрів: Л. Бондарука, М. Сукача, А. Ткачука, В. Суховерського, В. Дашковського, В. Фалалеєва, В. Соломахи, Р. Борща та інших. Їх підтримала мистецька еліта Києва —        Д. Остапенко, О. Тимошенко, А. Авдієвський, В. Рожок, Є. Савчук, А. Лащенко, Л. Дичко, М. Кречко, О. Жигун та ін.


Нові соціально-економічні умови сформували низку проблемних вимог, які треба було вирішувати у рамках регіональної програми розвитку філармонійно-концертної діяльності, спрямованої на відродження української національної культури, популяризації нашого та світового музичного мистецтва.


— Можете навести конкретні приклади цього процесу?


— Охоче. Академічний симфонічний оркестр «Філармонія» (художній керівник та головний диригент — Микола Сукач) яскраво виявляє себе в організації міжнародних фестивалів класичної музики «Сіверські музичні вечори» за участю провідних вітчизняних і зарубіжних виконавців. Важлива подія у музичному житті області — перше виконання спільно з хоровою капелою «Думка» низки класичних творів. Академічний камерний хор імені Бортнянського здійснив унікальний проект — запис усіх хорових концертів геніального українського композитора Дмитра Бортнянського. Академічний ансамбль пісні і танцю «Сіверські клейноди» (художній керівник та головний диригент — Сергій Вовк) є прикладом новітніх пошуків у галузі музичного фольклору. Академічний народний хор (художній керівник та головний диригент — Володимир Коцур) ґрунтує свою діяльність на мистецьких принципах пісенної культури Чернігівщини.


Подібне можу сказати і про духовий оркестр, капелу бандуристів ім. О. Вересая.


З творчих шукань нашого філармонійного центру виник новий мистецький колектив — джазовий оркестр (керівники Микита Гірня та Дмитро Теребун), його створено, до речі, без залучення додаткового бюджетного фінансування. На самоокупності працюють також дитячі мистецькі студії при хорі ім. Д. Бортнянського та при ансамблі «Сіверські клейноди».


— В останньому сезоні філармонійний центр запровадив фортепіанний та вокальний абонементи. Який результат?


— Європейська практика абонементної системи довела ефективність. Лише у нашому фортепіанному абонементі слухачі мали неповторне спілкування з відомими музикантами України (Л. Марцевич, Г. Дем’янчук, А. Кащенко, Ю. Кот). Абонементна робота дуже сприяє розв’язанню низки взаємопов’язаних фінансових і творчих проблем.


— Що потрібно для поліпшення філармонійно-концертної справи в цілому в Україні?


— Відповідні державні органи повинні розглядати філармонійно-концертні заклади як духовний арсенал для поширення культурних цінностей із позиції українотворення. Тобто поширення духовного продукту, що твориться українським митцем у своїй державі. Оскільки звичні форми концертного життя зазнали впливу технопрогресу, думаю, треба провести загальнонаціональну дискусію на тему «Філармонія і час». Корисним був би обмін досвідом роботи всіх філармоній України. Вважаю, один із пленумів Національної всеукраїнської музичної спілки варто присвятити проблемам поліпшення філармонійно-концертної справи в Україні.


Розмовляв Володимир Гальченко.


-------
Джерело: Голос України
№250 (6504) від 30.12.2016