Славетний Національний заслужений академічний народний хор України імені Верьовки сьогодні серед всесвітньо відомих українських брендів. І як приємно усвідомлювати, що видатного диригента, композитора, фольклориста, фундатора українського сучасного стилю народного хорового співу Григорія Гурійовича Верьовку народила Чернігівська земля! У селищі Березна Менського району Чернігівської області надзвичайно пишаються своїм земляком, шанують його пам’ять. 19 травня 2017 року сюди з’їхалися почесні гості на відкриття оновленого пам’ятника знаменитому музиканту. «Григорій Гурійович Верьовка, 1895-1964, видатний український композитор, хоровий диригент, педагог, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка», - викарбувано на постаменті, встановленому у центральному парку селища. «Такі люди народжуються раз на сто років, це слава не тільки України а всього слов’янського світу, від Балкан і до Уралу. Відроджувати славні сторінки нашої славної України - святий обов’язок і свідчення істинного патріотизму», - сказав під час урочистого відкриття автор пам’ятника, відомий скульптор, заслужений художник України, доктор мистецтвознавства Михайло Белень. І зауважив, що з величезним задоволенням і натхненням працював над скульптурою, дотримуючись усіх пропорцій, притаманних живому митцеві.

Цієї урочистої події не відбулося б, якби не депутат Чернігівської обласної ради Василь Леоненко, керівник постійної комісії з питань регламенту, депутатської етики, законності й боротьби з корупцією. Він родом з Березни, ніколи не забуває про рідне селище і його мешканців. Ще в дитинстві йому пощастило бачити Григорія Верьовку під час концерту у Березні знаменитого вже на той час народного хору. Тоді, у вересні 1964 року, Григорій Гурійович помітив зграйку хлопчаків під переповненим глядачами Будинком культури і провів їх на концерт повз білетерів. Незабутні враження від того свята української пісні Василь Леоненко несе через усе життя. А той концерт у рідному селищі був для диригента останнім, через місяць його не стало. Василь Леоненко доклав багато зусиль, щоб знайти можливості для встановлення оновленого пам’ятника. І в день його відкриття гості урочистого заходу згадували вдячним словом і голову обласної ради Ігоря Вдовенка, і генерального директора Чернігівського філармонійного центру фестивалів та концертних програм Сергія Теребуна, які долучилися до цієї доброї справи - відновлення пам’ятника та його урочистого відкриття.

Освятив пам’ятник та благословив святкову подію священик Менського благочиння протоієрей Василій. Від імені голови Чернігівської обласної ради Ігоря Вдовенка до присутніх звернувся його радник, доктор історичних наук Дмитро Никоненко, який висловив подяку Василеві Леоненку за втілення в життя важливої ініціативи з відновлення пам’ятника видатному музикантові, що збагатив своїм талантом усю націю. Він назвав українську пісню та вишиванку генетичним кодом нації, а творчий доробок видатного майстра українського хорового співу - безцінним вкладом у національну скарбничку. «Вся Україна на крилах пісні Григорія Гурійовича Верьовки! А коли крила за плечима, наснага додається і у роботі», - наголосив Дмитро Никоненко. 

«Увесь світ, і народ України звикли до слів: «Гордість нації - Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки». І я гордий тим що народився на Чернігівський землі, де народився і Верьовка», - з такими словами звернувся до учасників урочистостей Секретар Національної всеукраїнської музичної спілки, директор Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького, заслужений діяч мистецтв України  Володимир Суховерський. «Коли півтора роки тому я був обраний Секретарем Національної всеукраїнської музичної спілки, і зайшов у ту кімнату, де сидів Г.Г. Верьовка, а потім і А.Т. Авдієвський, то був приємно здивований і гордий від того, що серед трьох портретів в цьому кабінеті, де вершиться управління музичною культурою України, знаходяться два наших велетня: Григорій Верьовка і Левко Ревуцький, поруч з портретом Ф. Колесси. Так високо цінують Чернігівщину у нас в Україні, а відтак і у світі», - поділився враженнями Володимир Суховерський. І додав, що мріє, аби перед входом до Чернігівського музичного училища були встановлені постаменти Григорію Верьовці та Левку Ревуцькому. Та запросив відвідати кімнату-музей у Чернігівському музичному училищі, де також можна ознайомитися зі спадщиною Григорія Верьовки. «Ця кімната-музей відвідується і гостями, і великими музикантами, які пересвідчуються, як ми пам’ятаємо і високо цінуємо наших славетних земляків, великих Синів Чернігівщині», - наголосив він.

Голова Менської державної районної адміністрації Валерій Щукін подякував всім небайдужим людям, завдяки яким навіть у нинішні скрутні для країни часи відновлюється історична спадщина. «Ми пам’ятаємо свою історію і бережемо культурні надбання, і це робить нас українцями. І такий патріотизм, який демонструють березнянці, вартий наслідування по всій Україні», - зауважив керівник району.

«Наше містечко завжди було пісенне та гостинне, щедре на талановитих людей. І я маю надію - ще не один березнянець прославить свій край. Тут є з кого брати приклад!», - наголосила у своєму вітальному слові селищний голова Березни Ольга Романченко. В урочистому заході взяв участь продовжувач справи і традицій славетного хору ім. Г. Верьовки Академічний народний хор Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Володимира Коцура. Хор виконав кілька творів Григорія Верьовки. До концерту долучилися і березнянські таланти: вірші читала Надія Янчук, українські пісні пролунали від хорового колективу «Грона калинові» Березнянського будинку культури.

А невдовзі у Березні очікується також важлива і цікава подія. 17 вересня 2017 року, на День селища, тут відбудеться Перший загальнонаціональний фестиваль української пісні і танцю імені Григорія Верьовки. З цього приводу вже підписано розпорядження головою Чернігівської обласної державної адміністрації та головою обласної ради, і вже працює організаційний комітет. Про це повідомив ведучий урочистого заходу заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, мистецтвознавець Олег Васюта. Він пригадав, як у 1995 році, 22 роки тому, тут святкували відкриття Співочого поля. І тоді до Березни приїхали голова Верховної Ради Олександр Мороз, відомий поет Іван Драч, міністр культури Дмитро Остапенко, багато видатних майстрів хорової культури. «Нарешті це свято буде відроджено!» – поділився радістю з учасниками мітингу Олег Васюта.

Відтепер музична спільнота матиме можливість зібратися біля пам’ятника, вшанувати пам’ять видатного майстра хорового мистецтва Григорія Верьовки, а також відвідати історико-краєзнавчий музей його імені, розташований поруч з центральним парком. Музей був започаткований другом композитора, який багато років керував селищною середньою школою, Борисом Драпкіним. У музеї, який працює вже майже чотири десятиліття, зберігається перша скрипка, на якій вчився грати майбутній композитор, особисті речі, багато цікавих фотографій, матеріали про тріумфальний шлях створеного Григорієм Верьовкою хору. Унікальність музею в тому, що експонати для нього збирали учні школи, вони також здійснили величезну дослідницьку роботу життєвого і творчого шляху Григорія Верьовки. За роки пошукової роботи виростали цілі династії дослідників, підключалися цілими родинами. За результатами цих досліджень Борисом Драпкіним була написана книжка з промовистою назвою: «Чародій української пісні». Так шанують вдячні березнянці свого великого земляка Григорія Верьовку, який прославив Березну і всю Україну на весь світ.

Віра Лобановська

Довідково: Григорій Гурійович Верьовка народився 26 грудня 1895 року у селищі Березна на Чернігівщині. У сім’ї було тринадцять дітей – 7 хлопців і 6 дівчат. Григорій народився восьмим. Його батько Гурій Іванович був музикантом-самоучкою і диригентом, який з дитинства вводив сина у музичний світ. З 1903 по 1906 роки Григорій навчається у Березнянській церковно-парафіяльній школі, а потім в Чернігівській духовній школі при Троїцькому монастирі, а по її закінченні – в Чернігівській духовній семінарії. Співає в дитячому архієрейському хорі Троїцького монастиря, а потім в хорі Чернігівської семінарії та починає виконувати обов’язки диригента. В цей час виникає вірна дружба з Павлом Тичиною, що у подальшому вилилася у велику кількість чудових пісенних творів.
У 1916-17 роках працює писарем при конторі Маріупольського металургійного заводу. З 1918 по 1933 роки навчається композиції і хоровому диригуванню у класі Б.Л. Яворського в інституті ім. М.В. Лисенка, керує аматорськими хорами, студією і музпрофшколою імені М.Д. Леонтовича. 1934-1941 роки – викладач, доцент Київської консерваторії, керівник хору заводу «Більшовик». 1941-43 роки – науковий співробітник Інституту фольклору та етнографії АН УРСР, художній керівник хорового ансамблю Будинку офіцерів м. Уфи.

З 11 вересня 1943 року організовує Державний Український народний хор. 1946 рік – звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР; 1947 рік – звання професора Київської консерваторії; 1948 рік – присуджено Державну премію СРСР, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора; 1951 рік – нагороджено орденом Леніна; 1953 рік – нагороджено орденом «Знак пошани»; 1960 рік – присвоєно звання Народного артиста УРСР, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.

Сюжет "Сівер Центр"