Чернігівська громада урочисто й зворушливо відзначила ювілей засновника й активного учасника Чернігівського осередку Народного руху України Валерія Сарани. Йому був присвячений творчий вечір з нагоди 70-річчя від дня народження, який відбувся 22 червня 2017 року у Чернігівському обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм. У залі зібралася справді цікава аудиторія – багато нинішніх друзів і послідовників Валерія Сарани, які колись були по іншу сторону барикад, протидіяли йому, опонували. А потім ставали друзями й активними патріотами, і цього вечора дякували йому за допомогу у прозрінні, у формуванні світогляду свідомого громадянина своєї багатостраждальної Батьківщини.

Вечір розпочався Духовним Гімном України «Боже, великий єдиний» у виконанні Камерного хору ім. Д. Бортнянського. Так стартував новий творчий проект Чернігівського обласного філармонійного центру з промовистою назвою: «ВОНИ НАБЛИЖАЛИ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ». Автор проекту та режисер заслужений діяч мистецтв України, доктор філософії, мистецтвознавець Олег Васюта висловив свою особисту щиру вдячність ювілярові за спілкування, за вплив і на його світогляд, за переконливі аргументи. У своєму архіві він знайшов відеозапис 25-річної давнини: участь чернігівської делегації у відкритті першого у незалежній Україні творчого звіту Чернігівської області на сцені палацу «Україна» у Києві. Завдяки звукорежисерам філармонійного центру, яким вдалося відновити плівку, учасники зібрання побачили історичні кадри. Валерій Сарана, на той час заступник голови Чернігівської облдержадміністрації, виступаючи на столичній сцені, демонстрував державницькі позиції, спрямовані на духовне відродження і на курс України у коло передових світових держав. Він вже тоді говорив про становлення історичних духовних центрів Чернігівщини – Седнева, Новгород-Сіверського, Батурина, Любеча: «Якщо ці центри української духовності стануть на повний зріст, то ми будемо впевнені, що вже ніколи Україна не стане на коліна».

Він завжди був на ключових постах у розбудові України: брав участь у неформальному русі 80-х «Рух за перебудову», став регіональним лідером Народного руху України. Активно співпрацював з лідерами національного відродження – Левком Лук’яненком та В‘ячеславом Чорноволом і сприяв тому, що на грудневому референдумі 1991-го року Чернігівщина майже одностайно підтримала Незалежність України. З 1992-го року працював заступником представника Президента України в Чернігівській області з гуманітарних питань, в облдержадміністрації курував питання культури, освіти та соціального захисту населення, працював також в адміністрації Президента України. Потім керував Національним історико-архітектурним заповідником «Чернігів стародавній» та музеєм «Героїв Крут». Валерій Сарана нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, Почесними грамотами – Верховної Ради України, обласної ради та обласної державної адміністрації, а також кількома церковними орденами: Святого Миколая, Архістратига Михаїла і «За жертовність та любов до України». Має Подяки - Президента України Віктора Ющенка та Премʼєр-міністра Володимира Гройсмана.

Уміння переконати, щирістю і доброзичливістю перетворити опонентів на послідовників і друзів, об’єднати довкола благородної ідеї – таким постав Валерій Сарана у спогадах і привітаннях учасників цього святкового вечора. Його дотепно вітав перший голова обласної організації “Товариство української мови імені Тараса Шевченка”, нині Всеукраїнське товариство “Просвіта”, власний кореспондент газети “Голос України” по Чернігівській області Василь Чепурний. Він пройшовся по унікальному чернігівському товариству, де тісно переплелися шляхи представників різних таборів, і де можна спостерігати, як змінювалися погляди під впливом правди, яку доносили до громади такі сміливці як Сарана. Василь Чепурний однак зауважив: «Ми не живемо помстою, просто ми нічого не забули. Але ми маємо зрозуміти урок сьогоднішнього ювілею: як би змінилася ситуація в Україні, якби в Верховній Раді були такі депутати як Сарана? І якби за ці роки незалежності влада і суспільство прислухалися до нас, рухівців і просвітян, які говорили: «В Україні має бути українська мова, на радіо і на телебаченні, у Донецьку, Луганську, у Криму – скрізь! В Україні має бути українська культура! В Україні має бути українська церква!»

Заслужений працівник культури України Микола Борщ також відзначив вплив Валерія Сарани на його світогляд як громадянина незалежної України, на його певне прозріння. Його вразила вже перша зустріч, коли до музикантів у філармонію увірвався юнак, що тікав від міліції із забороненою тоді літературою. «Щоб Україна прокинулася у 1991 році, її мав хтось розбудити. І на початку 70-х років це були Чорновіл, Лук’яненко, а потім вони сиділи у в‘язниці, але з’явилася нова хвиля як Валерій Сарана», - зауважив Микола Борщ. І разом з Капелою бандуристів ім. О. Вересая подарував ювілярові музичне привітання.

Валентин Мельничук, перший заступник голови обласної ради, з великою приємністю згадував роки спільної праці. «Україна утвердилася як незалежна держава на 90 % завдяки таким людям як Сарана», - наголосив він.

Володимир Ступак, який був наступним очільником обласної організації Народного Руху України після Валерія Сарани, депутат Верховної Ради України четвертого скликання: «Валерій Сарана має дивовижну здатність ніколи не ображатися і якось так діяти, що його колишні вороги і опоненти згодом стають його друзями. У тому числі й сьогодні багато таких у залі. Прекрасна здатність людини робити добро і організовувати і об’єднувати довколо себе. Він людина, яка хоче для України зробити все, що тільки можна. І ми і далі разом з ним будемо боротися «За Україну, за її волю, за честь і славу, за народ!»

Зворушливо вітала друга, соратника, побратима депутат Чернігівської районної ради, кавалер ордену Княгині Ольги ІІІ ступеня, громадський та політичний діяч, поетеса Надія Галковська: «Він уособлює рух, кипучу енергію, постійне прагнення до нового, незвіданого, омріяного. І ця динаміка його душі відбувається на тлі незмінних високих духовних констант: любові до України, до Чернігівщини, його людяності, порядності, чесності, дуже шляхетного ставлення до жінок, підтримки молоді, незмінного оптимізму, європейського стилю життя і, звичайно, вічного ідеалу свободи». І поетеса присвятила ювіляру власний вірш.

На вечір приїхали і випускники Чернігівського юридичного технікуму 1976 року, у яких класним керівником був Валерій Сарана - Віктор Авдієнко та Лідія Мотренко. Вони не припиняють спілкування з шановним учителем та наставником вже 44 роки! Колишні учні, а нині поважні та успішні підприємці, розповіли про глибокі враження від вишуканої української мови, яка тоді, у далекі 70-ті була майже екзотикою, ерудиції, людяності, підтримки свого вчителя. Ці уроки класного керівника його учні несуть через усе життя.

Колишній директор Чернігівського юридичного технікуму Василь Кубрак розповів детективну історію, як КДБ залучило його до операції по затримці Валерія Сарани з першою опозиційною газетою України, яку той доставив із Прибалтики. Зараз можна веселитися, слухаючи такі історії, проте це справді було реально небезпечно.

Вітання, спогади, розповіді чергувалися з чудовими концертними номерами, які дарували цього вечора ювілярові та публіці артисти Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. У святковому концерті взяли участь: Академічний камерний хор імені Дмитра Бортнянського, художній керівник та головний диригент Іван Богданов; Академічний народний хор, художній керівник та головний диригент заслужений діяч мистецтв України Володимир Коцур; Капела бандуристі імені Остапа Вересая, художній керівник та головний диригент заслужена артистка України Раїса Борщ; концертні виконавці - заслужений артист України Сергій Сулімовський; лауреати Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів Сергій Гладарьов та Віктор Заяць. На сцені філармонійного центру цього вечора відбувся також творчий дебют як ведучої концертної програми відомої радіоведучої Віри Лисиці.

У заключному слові Валерій Сарана насамперед подякував Тетяну Іванівну Шуруту, яка у свої 90 років вишила вишиванку на його ювілей. А також зауважив, що так, як цього вечора, не хвилювався навіть на велелюдних мітингах на стадіонах: адже у залі його друзі, колеги, соратники, побратими, перед якими особлива відповідальність. І він розчулено дякував і щиро зізнався: «Про мене так багато говорили, але я сам не знаю, чому я такий. Кожна людина приходить на цю землю з якимось завданням від Бога. І мабуть мене Бог запрограмував на таку любов до України. І як казав Тарас Шеченко: «Я так її люблю, мою Україну убогу, що прокляну за неї Бога, за неї душу погублю».

Хотілося, щоб ви також перейнялися моїми почуттями і так ставилися до України. Нас поважатимуть тоді, коли ми самі себе будемо поважати – читати правдиву літературу, вчити свою мову, голосувати на виборах не за кіло гречки. Щоб Україна стала великою, потужною, незалежною державою, треба починати з себе. Виховувати в собі патріотизм, бути справжнім українцем з Україною в серці».

Він справді був збентежений і повним залом друзів, і теплими словами, і чудовим концертом від Чернігівського філармонійного центру. Сказав також, що не така вже велика подія для області - його ювілей. Справжні люди завжди скромні. Таким був і В’ячеслав Чорновіл, який, аби дожив до сьогодні, був би задоволений тим здвигом свідомості, що нарешті відбувся у суспільстві. Їм, першим, будити суспільство було надзвичайно важко і дуже небезпечно. І ювілей Валерія Сарани, життєвий шлях якого увібрав у себе і небезпеки, і негаразди, і перемоги, що їх пройшла країна, такий показовий і яскравий. Звісно він не збирається зупинятися. Народний рух як рушійна і організуюча сила і сьогодні так само потрібен, як і на початку 90-х. А у Валерія Сарани тепер велика армія послідовників і однодумців, і це найважливіша перемога.

Віра Лобановська

Сюжет: "Сівер Центр"